Риба

ΙΧΘΥΣ 

У греків  визначає буквально "риба", але по суті це абревіатура 

Ι — Ἰησοῦς (Ісус)  Χ — Χριστός (Христос) Θ — Θεοῦ (Божий) Υ — Υἱός (Син) Σ — Σωτήρ (Спаситель)

«Ісус Христос, Син Божий, Спаситель»

Був у мене в житті, вважай, майже біблійний сюжет на Водохрещення . Напередодні цього святого дійства довелося мені мотатися до свого клієнта та чаклувати над його антеною, супутниковою та це ж майже понад сотня кілометрів лише в один бік.  Та в нього чимале господарство, зокрема цілий став ставище під наглядом, тож у розрахунок пішла риба .. відрами.

Повернувся додому та куди ж  дівати її стільки ?! Холодильник без того вже забитий, як-не-як свято як привід витворило дива, отож впустив я карасів тих не день до нашої ванни. Були тоді в мене ще такі хороми, шкода, нині це вже лише кабіни душові .

Та дружина моя мила, як побачила риб’яче пришестя, була в шоці — кууууди ж дівати стільки?

А риба ж відійшла… тобто ожила! Очнулась і потроху шуміти почала. А вже ніч на носі, і карась спати не дає. Дружина тривогу мені доносить, мовляв, так діло не піде. Заходжу у ванну, вмикаю світло — риба вмить завмирає, очима блимає з води, ніби просто в душу заглядає — не губи! Та й як її губити в такий день? Неспокійно. Куди хочеш — дінь! Та я й пожартував: ще день — і імена почнемо роздавати, а там і акваріум спорудимо. Он Васько-карась мотиля просить!

Загалом, наступного дня набрався я духу й глупоти, зібрав усю рибу у відро та й рушив… до Дніпра… подалі.

Є в мене душевна геолокація. Затока, крижане поле й тиша. Уже котиться звична зимова темінь, довкола — ані душі, окрім моєї та мого повного відра. Дивлюсь — під берегом дві ополонки й до них стежка. Видно, зранку втоптана людьми, що на святе купання її й протоптали.

Сів я на краю тієї ополонки, глянув у небо, зорями всіяне, вже й не пам’ятаю, що там пробурмотів для величі, та й по одному випускав усю рибу в ту ополонку.
Наче саме буття своє освятив.

Ну справді святе писання.

Зі святами друзі! Будьте щасливі!

#GarboBakher