Покоримося кличу хребта та закону
Покримся кличу хребта та закону
— Зв'яжемо лапи мотузкою сивому дракону...
Спитав було китайського підданого, щодо його власної оцінки персони Великого Кормчого та культурної революції в Китаї. Відповідь була вельми цікава, а думка його збудилася до того, що без культурної революції Мао Цезудуна, не було б сьогодні сучасного Китаю
Якщо вдаватися в деталі, то треба відмотати трохи історії.
Європа споконвіку споживала витканий у Китаї ширпотреб, не тільки нині. Великий Шовковий шлях має тисячолітню історію, але за часів Величного освоєння європейцями нових територій функції такої торгової магістралі взяли на себе Ост-індійські компанії. Найбільш значущою серед усіх інших можна вважати британську. Етачне акціонерне товариство у сфері міжнародної торгівлі від імені британських органів влади. З Китаїм компанію сєднувати перш за все постачання чаю, але доставляти чай із Піднібного клопоту, бо терміни транспортування безпосередньо вплинули на якість продукту, а тому його почали вирощувати в Індії, як би на території підконтрольної бо своїй імперії. Проте в торгівлі з Китаєм намітився ясний перекіс торгового балансу. Це коли за чай, крім як дорогоцінних металів, і камінчик запропонувати було вже й нема чого.
Але водночас освоюючи індійський чай, компанія дотягується вже й до супропельних з Індією територій, де отримує монопальне право на продаж бенгальського опіків. З цього моменту серед поколінь золотого мільярда з'являється цікава пропозиція для Китаю. Торговля, зрозуміло, велося незаконно, але досягала вона таких колосальних об'ємів, що відразу ж знайшла покровительство британської корони. В 1830 року обсяг продажів опіку виріс до 1500 тонн і позитивний торговий баланс із Китаєм був досягнутий вже 1833 року.
Китай на той час із себе представив букет розрізнених територій, кожна з яких намагалася самостійно вирішувати набуті спільно проблеми, але вже було очевидне, що вся нація стає залежною від 125, і коли той чи інший китайський адміністратор намагався накладати заборони на вживання й торгівлю опіумом, то тут же спалахували конфлікти, в яких раз за разом європейські цивілізатори ставили китайських провінціалів на місце.
Не можна порушувати правила, не можна забороняти торгівлю, а вільна торгівля передусім! Не можна карати британського підданого. Місцеві закони, що дибо важливі лише для самих китайських, аота або навіть пірата, якщо той з імперською пропискою, судити має право тільки британський суддя. Утім, китайцю можна вживати опіків і мати в стабілізованого чаю.
Такий добробут тривало до епохи пролетарських революцій, а за підсумками Другої Світової напівдохлі Китай зміг об'єднатися під новозявленоюантичноюантичною батареєю й Мао просто почав за справу викорінити весь цей нажитий опіумний генофонд.
Під роздачу потрапила вся інтелігенція, весь творчий бомонд і прежна китайська бюрократія, які століттями вбирають навколо макової соломки свої помисли та ідеї. А заодно мівся перемога китайського прольотату над самим собою — адже йдеться вже про знищення найбільш численного прошарку Свійських залоз у країні. Знищити минуле, точніше власні помилки недавнього минулого, щоб повернутися до джерел Великого Шовкового Шляху, що, власне, і сталося.
Але біль моя чи радість зовсім не сонце, що встає над річкою Хуанхені та дивлячись у зображення я порию й сам бачу країну за якою плаче ще не сива голова Мао.
— Зв'яжемо лапи мотузкою сивому дракону...
Спитав було китайського підданого, щодо його власної оцінки персони Великого Кормчого та культурної революції в Китаї. Відповідь була вельми цікава, а думка його збудилася до того, що без культурної революції Мао Цезудуна, не було б сьогодні сучасного Китаю
Якщо вдаватися в деталі, то треба відмотати трохи історії.
Європа споконвіку споживала витканий у Китаї ширпотреб, не тільки нині. Великий Шовковий шлях має тисячолітню історію, але за часів Величного освоєння європейцями нових територій функції такої торгової магістралі взяли на себе Ост-індійські компанії. Найбільш значущою серед усіх інших можна вважати британську. Етачне акціонерне товариство у сфері міжнародної торгівлі від імені британських органів влади. З Китаїм компанію сєднувати перш за все постачання чаю, але доставляти чай із Піднібного клопоту, бо терміни транспортування безпосередньо вплинули на якість продукту, а тому його почали вирощувати в Індії, як би на території підконтрольної бо своїй імперії. Проте в торгівлі з Китаєм намітився ясний перекіс торгового балансу. Це коли за чай, крім як дорогоцінних металів, і камінчик запропонувати було вже й нема чого.
Але водночас освоюючи індійський чай, компанія дотягується вже й до супропельних з Індією територій, де отримує монопальне право на продаж бенгальського опіків. З цього моменту серед поколінь золотого мільярда з'являється цікава пропозиція для Китаю. Торговля, зрозуміло, велося незаконно, але досягала вона таких колосальних об'ємів, що відразу ж знайшла покровительство британської корони. В 1830 року обсяг продажів опіку виріс до 1500 тонн і позитивний торговий баланс із Китаєм був досягнутий вже 1833 року.
Китай на той час із себе представив букет розрізнених територій, кожна з яких намагалася самостійно вирішувати набуті спільно проблеми, але вже було очевидне, що вся нація стає залежною від 125, і коли той чи інший китайський адміністратор намагався накладати заборони на вживання й торгівлю опіумом, то тут же спалахували конфлікти, в яких раз за разом європейські цивілізатори ставили китайських провінціалів на місце.
Не можна порушувати правила, не можна забороняти торгівлю, а вільна торгівля передусім! Не можна карати британського підданого. Місцеві закони, що дибо важливі лише для самих китайських, аота або навіть пірата, якщо той з імперською пропискою, судити має право тільки британський суддя. Утім, китайцю можна вживати опіків і мати в стабілізованого чаю.
Такий добробут тривало до епохи пролетарських революцій, а за підсумками Другої Світової напівдохлі Китай зміг об'єднатися під новозявленоюантичноюантичною батареєю й Мао просто почав за справу викорінити весь цей нажитий опіумний генофонд.
Під роздачу потрапила вся інтелігенція, весь творчий бомонд і прежна китайська бюрократія, які століттями вбирають навколо макової соломки свої помисли та ідеї. А заодно мівся перемога китайського прольотату над самим собою — адже йдеться вже про знищення найбільш численного прошарку Свійських залоз у країні. Знищити минуле, точніше власні помилки недавнього минулого, щоб повернутися до джерел Великого Шовкового Шляху, що, власне, і сталося.
Але біль моя чи радість зовсім не сонце, що встає над річкою Хуанхені та дивлячись у зображення я порию й сам бачу країну за якою плаче ще не сива голова Мао.
Інші статті