РЕГАТА ПО-КИЇВСЬКИ ... НЕМАЄ КРУТІШЕ !

Гугл видав, що в Києві в межах міста є аж 38 островів. Тридцять вісім? Мені достатньо навіть одного.

Мій приятель підкотив до мене з гарним приводом, мовляв є в нього приятель, а у приятеля свій приятель так саме той організує яхту на суботу - тож махнемо на острови! Ящик пива на борт, капітанові подарунок та брати з собою гарну компанію, але так, щоб човен не топити. Нема чого гаяти час на роздуми!

На день наступний з ранку ми вже біля пірсу яхт-клубу, що на Харківському. Отож дві пари та приятеля приятель, як виявилося, він і є господар шхуни.

Серед невідомого мені до того часу параду яхт на тому пірсі наша була особливою, мабуть єдиною за формою з класики – хто пам'ятає незабутні «80 днів навколо світу», містера Фікса чи Фукса та яхту "По.б е д а" ? Ось та сама Біда в одну щоглу та з нею опція – справжній капітан!

День видався та острів був завойований. Ми розсікали крізь Київ по Дніпру, а ближче до ночі повернулися в "рідну гавань", де вже під вогник, звісно з пляшкою, продовжили.
У капітана в клубі було щось на кшталт хатинки. Затишно. Але ще більшого колориту додавав він сам. Реальний кіношний персонаж - борода, посмішка беззубого ветерана та всю дорогу мовчки. Взагалі жодного слова не промовить та тільки киває у відповідь, та за нього розпинається капітана помічник - той самий наш спільний друг та нашому капітану точно близька людина.

- Дід легенда та яхта легендарна! Жінка з дому його вигнала, душа неприкаяна, виграв було регату - телевізор приз, тож з того часу в яхт-клубі з ним тут і живе.

Регата явно не одненька - уся стіна кімнатки вимпелами навколо призового телевізора та ще десяток кубків. Точно чемпіон. Дід задовольний, посміхається. Господар яхти йому і справді як лазневий лист.

- В мене є дід та є яхта. Таких немає більше. Зараз воно то як - ліплять човни з бетону.

До речі, щось схоже з того бетону стояло поряд на сусідньому пірсі, але ми ще по однієї та вже я сам вирішив проявити свою інформативність у морських справах. Затягнув розмову про недавно десь мною читане - про Чайку козацьку, яку бог знає звідкіля викопали, підняли та дійшла вона чи то до Батумі, чи то до Аргентини.

У відповідь діду раптом вперше заговорив:

- Та ходив я на тієї Чайці до Англії.. Там відбувався морський парад з нагоди ювілея Єлизавети. Вона повз нас на своєї величезній яхті той парад приймала , але все выдбувалося відносо нас по іншому борту... бо ми хто... Але в нас була гармата! Старовинна казацька, що стояла на носу. З ядрами та ще яка живенька, тож ми з неї разок пальнули, так би мовити, салютовали королівні. Вона вже з нашого боку виглядає та з посішкою руками привітає .. Вишикувалися ми всією командою в ряд та її кортежу віддаємо честь. Після того преса про нас доповіла, мовляв вперше за історію морських парадів “іноземне військове судно" ( !!! ) салютувало Англійської Королеві !
Воно ж як виявилося за регламентом - за її присутності на морі стріляти взагалі немає дозволу. Від того ми місяць задарма в порту стояли та до нас місцева публіка за автографом та сфоткатися кожного дня приходила. Пиво приносили пригощали - було ще як весело!

Під таку незвичну доповідь ми ще по одній та далі вже господар шхуни взяв слово:

- Яхта в нас знатна. В Австралії була...

Та про Біду понеслася така чудорнацька розповідь, справжнії сценарій для кіно.

Епоха в тому кіно була під стать розвалу Союзу, або трошки пізніше. Як переказ мною почутого вже не пам'ятаю, але по всьому 90-ті. Напевно вже за Незалежної. Яхта на час нашої прогулянки була явно не музейним експонатом та мала вигляд цілком свіженький.

Побудована вона в Києві, клас судна "річка-море" тож зібралася "своя" компанія освяти її появу на світ модною регатою... аж до Австралії! Pаради такого випадку умовили господаря, надати її в оренду.

Але як з Києва махнути до Австралії ?

Виявляється, тоді було до снаги домовитися відносно залізничного вагону через БАМ трохи у розібраному вигляді відправили її до Владистоку. Чумна пропозиція, але на той час нічого дивного.

Легенда була яка! Мовляв кожному хто допливе до фінішу, належить грошовий приз... отож цей приз покриє транспорт туди-сюда ( бо в Київ треба якось повертатися !) та зверху точно ще залишеться.

Тож поплила Б і д а до Австралії.

Но! Вся сутність, чи підступ був у тому, що насправді вся команда в такий спосіб вирішила скористатися можливостю звалити з країни нахрен у країну мрії Австралія! Головне перейти кордони , а регата якраз, як зелене світло. Тобто дорога планувалася в один кінець.

Але ж власнику про це стало зрозуміло вже пізніше. Регата давно завершилася, але яхта стояла на морській банці, десь на австралійському курорті та бадьоро розважала туристів.
Але як воно буває - все до пори до часу! Один з членів екіпажу чухнув на берег, де в нього виникли проблеми. Другий член єкіпажу залишався з тго часу на борту судна вже безвилазно, жив в обійму з яхтою, з туристами вже складнщі - за місцевими законами круги нарізати по воді одному не дозволено та до того ж потрібен капітан із "правами". Тож яхту ніяк не кинути, з банки не зійти та на берег наввіть за правіантом ходити вже складно.

Треба бідолахі телефонувати в Київ та здавати свою геолокацію.
Господар миттєво рванув за своєю Бідою. Так як рванув.. - для того потрібен вправний капітан, бо до дому плисти як ніяк своїм ходом, БАМ вже повз каси , отож без паперів та капітанських прав вже ніяк не обійтися.

Тут і з'явився в кадрі наш дід.

По мореманськи з Одеси на попутному контейнерозі морячком ще не розграбованого на той час Чорноморського Морського Пароходства та десь ще була в нього пересадка. Виявляється так було можливо! Так і дістався морячок до морської банки, де треба було ставати йому вже Капітаном.

Підготував він з невдалим австралійським нелегалом яхту та пішли вдвох до дому з Австралії через Індійський Океан у бік Суецького каналу.

Треба розуміти, що йшли не напрямок. У капітанських "водійских прав" є також свої категорії та плисти треба вздовж узбережжя континета, де є свої світлофори та перехрестя. Йшли тихою ходою під вітрилами. Зупинилися на деякий час в Червоному морі, знову ж таки розважали в Хургаді туристів. Але грошей треба було аби Суецький канал подолати бо тільки на вітрилах пройти його без свого автономного двигуна з гвинтом навіть за гроші не дозволено тож від того чекали на "у моря погоди", поки випадок не стане підняти свою шхуну на борт іншого судна. Та й не кожне на таке піде, бо тому судну на те також треба мати й дозол, куплений квиток та можливысть щось підняти.

Тож худо бідно увійшла наша Біда  у Середземне море на борту морської вантажівки, а там штормило від того спуск на воду був вже за місцем прибуття вантажівки, а це десь поруч з Італією.

Вже звідти своїм ходом по-тяпали у зворотний бік, через Босфор на Одесу, а в Одесі наш доповідач , а він і є той власник яхти, піднявся на борт і далі по Дніпру шлюзами до Київа під вітрилами.

На все про все пішло пів-року .

Ось така історія, такий капітан і така яхта є нас у Києві.